ПСИХОЛОГ ЕРІК БЕРН ПРО ТЕ, ЯК БАТЬКИ ПРОГРАМУЮТЬ ДОЛЮ СВОЇХ ДІТЕЙ

ПСИХОЛОГ ЕРІК БЕРН ПРО ТЕ, ЯК БАТЬКИ ПРОГРАМУЮТЬ ДОЛЮ СВОЇХ ДІТЕЙ

Ерік Берн — автор знаменитої концепції сценарного програмування і теорії ігор. В їхній основі лежить трансактний аналіз, який зараз вивчають у всьому світі.
Берн впевнений, що життя кожної людини програмується до п'ятирічного віку, і всі ми потім живемо за цим сценарієм.
 
У нашому матеріалі добірка цитат цього видатного психолога про те, як програмується наш мозок.
 
1. Сценарій — це життєвий план, який поступово розгортається, формується ще в ранньому дитинстві в основному під впливом батьків. Цей психологічний імпульс з великою силою штовхає людину вперед, назустріч її долі, і дуже часто це відбувається незалежно від її опору або вільного вибору.
 
2. У перші два роки поведінка і думки дитини програмуються в основному матір'ю. Ця програма і формує початковий каркас її сценарію, «первинний протокол» щодо того, ким їй бути.

3. Коли дитині виповнюється шість років, її життєвий план вже готовий. Це добре знали священики і вчителі середньовіччя, кажучи: «Залиште мені дитину до шести років, а потім забирайте назад». Хороший дошкільний вихователь може навіть передбачити, яке життя чекає дитину, чи буде вона щасливою або нещасною, чи стане переможцем або буде невдахою.

4. План на майбутнє складається в основному із сімейних інструкцій. Деякі з найбільш важливих моментів можна виявити досить швидко, вже в першій розмові, коли психотерапевт запитує: «Що батьки казали вам про життя, коли ви були маленьким?».
 
5. Із кожної вказівки, в якій би непрямій формі вона не була сформульована, дитина намагається витягти імперативне ядро. Так вона програмує свій життєвий план. Ми називаємо це програмуванням, оскільки вплив вказівки набуває характеру сталості.
 
Дитина сприймає бажання батьків як команду, такою вона може залишитися на все його життя, якщо в ній не станеться якогось драматичного перевороту або події. Тільки великі переживання, наприклад, війна або несхвалена батьками любов, можуть дати їй миттєве звільнення.
Спостереження показують, що психотерапія також може дати звільнення, але значно повільніше.
Смерть батьків не завжди знімає закляття. Навпаки, в більшості випадків вона його робить міцнішими.
 
6. Найчастіше дитячі рішення, а не свідоме планування в зрілому віці, визначають долю людини.
Що б не думали чи не казали про своє життя, нерідко створюється враження, ніби якийсь потужний потяг змушує їх кудись прагнути, дуже часто зовсім не у відповідності з тим, що написано в їхніх автобіографіях або трудових книжках.
Ті, хто хоче "робити" гроші, втрачають їх, тоді як інші нестримно багатіють. Ті, хто заявляє, що шукає любові, пробуджують тільки ненависть навіть у тих, хто їх любить.
7. У житті людини сценарний підсумок передрікає, прописується батьками, однак він буде недійсним доти, поки не буде прийнятий дитиною.
Звичайно, прийняття не супроводжується фанфарами й урочистою ходою, проте одного разу дитина може заявити про це з усією можливою відвертістю: «Коли я виросту, я буду такою ж, як матуся» (що відповідає: «Вийду заміж і понароджую стільки ж дітей ») або « Коли я стану великою, я буду як тато» (що може відповідати: «буду вбитий на війні»).

8. Програмування в основному відбувається в негативній формі. Батьки забивають голови дітей обмеженнями. Але іноді дають і дозвіл.

Заборони ускладнюють пристосування до обставин (вони неадекватні), тоді як дозволи надають свободу вибору.
Дозволи не приводять дитину до біди, якщо не супроводжуються примусом. Справжня роздільна здатність — це просте «можна», як-от, наприклад, ліцензія на рибну ловлю. Хлопця ніхто не змушує ловити рибу. Хоче — ловить, хоче — ні і йде з вудками, коли йому подобається і коли дозволяють обставини.
 
9. Дозвіл не має нічого спільного з вихованням вседозволеністі. Найважливіші дозволи — це дозволи любити, змінюватися, успішно справлятися зі своїми завданнями. Людину, що володіє таким дозволом, видно відразу, так само, як і того, хто пов'язаний всілякими заборонами. ( «Йому, звичайно, дозволили думати», «Їй дозволили бути красивою», «Їм дозволено радіти»).
 
10. Потрібно ще раз підкреслити: бути красивою (так само, як мати успіх) — питання не анатомії, а батьківського дозволу. Анатомія, звичайно, впливає на миловидність особи, однак лише у відповідь на усмішку батька або матері може розквітнути справжньою красою обличчя дочки.
 
Якщо батьки бачили у своєму сині дурну, слабку й незграбну дитину, а в дочці — потворну і дурну дівчинку, то вони такими і будуть.

 Здійснено переклад.

Зображення - pinterest.com.